1-я книга Царств

Глава 26

1 Зифеи пришли к Саулу в Гиву и сказали: «Давид скрывается на холме Гахила, напротив Иесимона».

2 И спустился Саул в пустыню Зиф с тремя тысячами человек, отобранными из всего Израиля, чтобы искать там Давида.

3 Саул разбил свой лагерь на холме Гахила, у дороги напротив Иесимона. Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шёл туда за ним.

4 Давид послал разведчиков и выяснил, что Саул действительно пришёл схватить его.

5 Тогда Давид пошёл туда, где Саул разбил свой лагерь. Он увидел, где спал царь и его военачальник Авенир, сын Нира. Саул спал в центре лагеря, а народ расположился вокруг него.

6 Давид обратился к Ахимелеху хеттеянину и к Авессе, сыну Саруина, брату Иоава. Он спросил их: «Кто пойдёт со мной к Саулу в лагерь?» Авесса ответил: «Я пойду с тобой».

7 Ночью Давид и Авесса пошли в лагерь Саула. Саул спал в лагере, и копь его было воткнуто в землю у его изголовья, а Авенир и остальной народ спали вокруг Саула.

8 Авесса сказал Давиду: «Сегодня Бог отдаёт врага в твои руки. Позволь, я пригвозжу его копьём к земле одним ударом, мне не придётся два раза ударять!»

9 Но Давид сказал Авессе: «Не убивай Саула! Кто поднимет руку на избранного Господом царя, тот будет наказан!

10 Так же верно, как то, что Господь жив, Он сам поразит Саула. Может быть, придёт его день, и он умрёт от естественных причин или будет убит в сражении.

11 А я молю Господа, чтобы он никогда не позволил мне поднять руку на царя, избранного Господом! Теперь возьми копьё и сосуд с водой, которые находятся у изголовья Саула, и пойдём».

12 Давид взял копьё и сосуд с водой у изголовья Саула, и они ушли из лагеря Саула. И никто не знал и не видел, что произошло, и никто не проснулся. Все люди Саула спали, так как Господь усыпил их глубоким сном.

13 Давид перешёл на другую сторону долины и стал на вершине горы напротив лагеря Саула. Между ними было большое расстояние.

14 И закричал Давид народу и Авениру, сыну Нира: «Отвечай, Авенир!» Авенир ответил: «Кто ты такой, чтобы так обращаться к царю?»

15 Давид сказал Авениру: «Ты — уважаемый человек! Кто может сравниться с тобой в Израиле? Так почему же ты не бережёшь господина твоего, царя? Простой человек приходил в стан, чтобы убить царя, господина твоего.

16 Ты совершил большую ошибку! И как верно то, что жив Господь, ты и люди твои заслуживаете смерти за то, что не охраняете господина вашего, царя, избранного Господом. Посмотри вокруг. Где копьё и сосуд с водой, которые были у изголовья Саула?»

17 Саул узнал голос Давида и сказал: «Твой ли это голос, сын мой, Давид?» Давид ответил: «Да, это мой голос, господин мой царь».

18 И ещё сказал Давид: «Господин мой, за что ты преследуешь меня? Что я сделал? В чём виноват я?

19 Господин мой царь, выслушай меня! Если Господь возбудил в тебе злобу против меня, то пусть Он примет жертву. Но если это люди возбудили в тебе злобу ко мне, то пусть они будут прокляты перед Господом! Они изгнали меня с земли, которую дал мне Господь, говоря: „Иди и служи чужим богам”.

20 Так не дай пролиться крови моей на землю вдали от Господа. Царь Израиля вышел искать одну блоху. Ты подобен человеку, который гоняется за куропаткой по горам».

21 И сказал Саул: «Я согрешил. Возвратись, сын мой, Давид. Я не буду больше делать тебе зла, так как сегодня ты показал, что тебе дорога жизнь моя. Я вёл себя глупо и совершил большую ошибку».

22 Давид ответил: «Вот копьё царя. Пусть один из юношей придёт сюда и возьмёт его.

23 Господь воздаёт каждому по делам его. Он вознаграждает тех, кто поступает праведно, и наказывает тех, кто неправеден. Господь сегодня отдавал тебя в мои руки, но я не подниму руки своей на царя, избранного Господом.

24 Сегодня я показал, что твоя жизнь дорога мне! Так и Господь покажет, что моя жизнь дорога Ему, и избавит меня от всяких бед!»

25 И сказал Саул Давиду: «Да благословит тебя Бог, сын мой Давид. Ты будешь творить великие дела, и успех будет тебе во всём». И пошёл Давид своим путём, а Саул возвратился домой.

1-а Самуїлова

Розділ 26

1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.

6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“

7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.

8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“

9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“

10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.

11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.

14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“

15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“

18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“

21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.

22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.

23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.

24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“

25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.

1-я книга Царств

Глава 26

1-а Самуїлова

Розділ 26

1 Зифеи пришли к Саулу в Гиву и сказали: «Давид скрывается на холме Гахила, напротив Иесимона».

1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“

2 И спустился Саул в пустыню Зиф с тремя тысячами человек, отобранными из всего Израиля, чтобы искать там Давида.

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

3 Саул разбил свой лагерь на холме Гахила, у дороги напротив Иесимона. Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шёл туда за ним.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

4 Давид послал разведчиков и выяснил, что Саул действительно пришёл схватить его.

4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 Тогда Давид пошёл туда, где Саул разбил свой лагерь. Он увидел, где спал царь и его военачальник Авенир, сын Нира. Саул спал в центре лагеря, а народ расположился вокруг него.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.

6 Давид обратился к Ахимелеху хеттеянину и к Авессе, сыну Саруина, брату Иоава. Он спросил их: «Кто пойдёт со мной к Саулу в лагерь?» Авесса ответил: «Я пойду с тобой».

6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“

7 Ночью Давид и Авесса пошли в лагерь Саула. Саул спал в лагере, и копь его было воткнуто в землю у его изголовья, а Авенир и остальной народ спали вокруг Саула.

7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.

8 Авесса сказал Давиду: «Сегодня Бог отдаёт врага в твои руки. Позволь, я пригвозжу его копьём к земле одним ударом, мне не придётся два раза ударять!»

8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“

9 Но Давид сказал Авессе: «Не убивай Саула! Кто поднимет руку на избранного Господом царя, тот будет наказан!

9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“

10 Так же верно, как то, что Господь жив, Он сам поразит Саула. Может быть, придёт его день, и он умрёт от естественных причин или будет убит в сражении.

10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.

11 А я молю Господа, чтобы он никогда не позволил мне поднять руку на царя, избранного Господом! Теперь возьми копьё и сосуд с водой, которые находятся у изголовья Саула, и пойдём».

11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

12 Давид взял копьё и сосуд с водой у изголовья Саула, и они ушли из лагеря Саула. И никто не знал и не видел, что произошло, и никто не проснулся. Все люди Саула спали, так как Господь усыпил их глубоким сном.

12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 Давид перешёл на другую сторону долины и стал на вершине горы напротив лагеря Саула. Между ними было большое расстояние.

13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.

14 И закричал Давид народу и Авениру, сыну Нира: «Отвечай, Авенир!» Авенир ответил: «Кто ты такой, чтобы так обращаться к царю?»

14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“

15 Давид сказал Авениру: «Ты — уважаемый человек! Кто может сравниться с тобой в Израиле? Так почему же ты не бережёшь господина твоего, царя? Простой человек приходил в стан, чтобы убить царя, господина твоего.

15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

16 Ты совершил большую ошибку! И как верно то, что жив Господь, ты и люди твои заслуживаете смерти за то, что не охраняете господина вашего, царя, избранного Господом. Посмотри вокруг. Где копьё и сосуд с водой, которые были у изголовья Саула?»

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“

17 Саул узнал голос Давида и сказал: «Твой ли это голос, сын мой, Давид?» Давид ответил: «Да, это мой голос, господин мой царь».

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“

18 И ещё сказал Давид: «Господин мой, за что ты преследуешь меня? Что я сделал? В чём виноват я?

18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?

19 Господин мой царь, выслушай меня! Если Господь возбудил в тебе злобу против меня, то пусть Он примет жертву. Но если это люди возбудили в тебе злобу ко мне, то пусть они будут прокляты перед Господом! Они изгнали меня с земли, которую дал мне Господь, говоря: „Иди и служи чужим богам”.

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“

20 Так не дай пролиться крови моей на землю вдали от Господа. Царь Израиля вышел искать одну блоху. Ты подобен человеку, который гоняется за куропаткой по горам».

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“

21 И сказал Саул: «Я согрешил. Возвратись, сын мой, Давид. Я не буду больше делать тебе зла, так как сегодня ты показал, что тебе дорога жизнь моя. Я вёл себя глупо и совершил большую ошибку».

21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.

22 Давид ответил: «Вот копьё царя. Пусть один из юношей придёт сюда и возьмёт его.

22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.

23 Господь воздаёт каждому по делам его. Он вознаграждает тех, кто поступает праведно, и наказывает тех, кто неправеден. Господь сегодня отдавал тебя в мои руки, но я не подниму руки своей на царя, избранного Господом.

23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.

24 Сегодня я показал, что твоя жизнь дорога мне! Так и Господь покажет, что моя жизнь дорога Ему, и избавит меня от всяких бед!»

24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“

25 И сказал Саул Давиду: «Да благословит тебя Бог, сын мой Давид. Ты будешь творить великие дела, и успех будет тебе во всём». И пошёл Давид своим путём, а Саул возвратился домой.

25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.

1.0x